Хуст над Тисою. FineReaderOCR.



ОДИН З РОЗВІДГРУПИ «ЗАКАРПАТЦI»
Михайло Дякун народився в селі Бороняво на Хустщині  24  серпня   1905 року в бідній селянській сім'ї. Навчання в народній школі так і не закінчив бо з ранніх літ змушений був поневірятися по наймах.
Михайло Дякун ріс у рідному селі, де з 1922 року активно діяв партійний осередок КПЧ, який виростив чимало самовідданих учасників революційного  руху.  До  цього  руху  рано прилучився Михайло Дякун. У 1928 році він  був  свідком кривавої розправи поліцейських     над селянами,    неодноразовий виступів безробітних проти голоду та жандармського свавілля.
Вступивши  в   1930  році  в  ряди  КПЧ,  Михайлої Дякун  активно  включився  в революційну боротьбу за  поліпшення життя трудящих, проти голоду й безробіття, проти терору чехословацьких властей. Про це свідчать публічні збори в Бороняві, проведені в серпні 1932 року. Більше 150 безробітних демонстрували проти імперіалістичної війни, за хліб і працю. На зборах виступили Михайло Дякун, Михайло Можарович та  інші, за що поліція засудила сім чоловік. Серед засуджених були брати Михайло та Іван Дякуни.
Боронявські активісти часто піддавалися репресіям з боку жандармерії і поліції. У 1933 році жандармерія вчинила напад на сільську молодь і розігнала її. В січні 1934 року жандарми побили активістів Олексу Тимка, братів Михайла та Івана Дякунів. Ці та інші факти стали предметом інтерпеляції П. Терека від 17 липня 1934 року до уряду. Ляше в травні 1934 року, як повідомляла газета «Карпатська правда», за походи до нотарськнх урядів бу-ло засуджено 50 жінок.
Активну діяльність Михайла Дякуна поліція і жандармерія зафіксувала, зокрема, в 1935 році. На Хустщині майже не було села, де б він не виступав перед краянами. В березні брав участь у масовій антифашистській конференції   безробітних  Хустсько округу.
Не припинялась революційна діяльність Михайло Дякуна і в наступні роки. 8 березня 1936 року він узяв участь в підготовці і виступив разом з інши¬ми своїми приятелями в Хусті на зборах, прнсв'яченіх Міжнародному жіночому дню. В січні 1937 року боронявські активісти Михайло Дякуй та Олекса Тямко організували в селі збори, на яких прийняли резолюцію до органів влади з конкретними економічними і соціальними вимогами трудящих.
Після окупації Закарпаття хортистами    Михайло Дякуй деякий час брав участь в роботі Хустсько-го підпілля, потім в 1939 році нелегально перейшов в СPCP.  Тут в  1943 році його кандидатуру  було відібрано для підготовки в розвідувальній групі «Закарпатці», очолюваній Ф. Патакі. Пройшовши підготовку, Михайло Дякун разом з  товаришами з 18 на 19 серпня 1943 року десантувався біля   Драгова на Хустщині як радист. Разом з керівником групи Ф. Патакі незабаром після висадки   перебрався в Текове на Севлющину, а відтак — на виконання завдання в Будапешт. Нелегка розвідувальна робота в тилу ворога тримала майже півроку. Михайла Дякуна тут заарештували й відправили в Мараморош-Сигет, де в червні 1944 року розстріляли.

– і на землю впали чотири жертви фашизму

РОЗСТРІЛ ПІД ЗАМКОВОЮ ГОРОЮ
Іван Дякун народився 12 жовтня 1908 року в Боровяві в бідній селянській сім'ї. Жив у злиднях, бо батько землі своєї не мав. Доводилося працювати на багатше Гірким було дитинство хлопця, хоч батько щиро прагнув, аби діти при будь-яких обставинах вчиляся.
Сільський вчитель Антон Савкулич був добро» людиною. До Івана Дякуна в нього були особливі симпатії. Хлопець слухняний, на уроках уважний. Охоче виковував доручення.
В серці юнака наростав протест проти несправед-ливості, яку чинили над простими людьми пани, бур-жуазна'влада. Він не хотів коритися сільській управі. Треба було відробляти податки, сільщину Та хлопець-не хотів миритися з такими порядками. Ко-и почала виходити газета «Карпатська правда», він зацікавівся ею. Вія вперше  на її сторінках прочитав що влада помінялася. Серед бідняцтва Бороняви поширилася чутка про створення в селі осередка КПЧ.  Іван Дякун вирішив звязати свою долю з нею.
В Бороняві активістами осередку стали  Михайло Можаровнч,    Дмитро Попови, Тямко:
 «Доручення виковував   сумлінно, згадував про Івана Дякуна односельчанин Іван Тимко. Він розповсюджував у сели «Карпатську правду, листівки, коментував їх боронявцям. Був бажаним гостем в бідняцьких хатах. Боронявці діяльну участь Івана Дякуна у першотравневих демонстраціях. Кожного разу ішов у першій колоні з червоним прапором в руках. І коли властям не сподобався виступ Миколи Сидоряка поліція кинулася розганяти демонстрацію, Івай вплівця в в живий ланцюг демонстрантів, щоб   захистити промовця. Дякун продовжував активно    працювати   в в складних умовах уторсько-фашястеької окупациї.  Першим простягнув руку сприяння членам Цілувальної труни розвідувальної групи  яку очолював Ферена Патакi. Знав їх місце перебування, заготовляв для продукти, служив зв'язковим, приносив потрібну івформацію. А коли виникла необхідність розмістити їх  у Бороняві, він це зробив з радістю». В складі   групи був його рідний брат радист Міхайло Дякун. Іван тоді працював на цегельному заводі в Хусті, який знаходився неподалік неподалік залгзничяої станції. В обідню перерву спокійно приходив сюди, неповно рахував вагон», збирав потрібну інформацію.  Він провів Ференца Патакі і брата Михайла у Велятино до Михайла Калинича, хата якого мала стати на короткий час надійним сховищем.
Михайло Каляннч зрадів, воля побачив гостей. Іван Дяку» повернувся в Бороняву 8 продовжував усиішно виконувати обов'язки зв'аакового. І роботи Іудо немало. 

Та сталоея непоправиме. У п'ятницю, перед Пер-шотравнем, угорські жандарми заарештувалиі Івана Дякуна і відвезля в мараморош-сигетську тюрму Суд начальника  генерального штабу   угорської армії засудив йoro  до смерті. 17 червня 1944 року його розтріляли.